|
|||
| |||
|
|
|||
![]() Адам Ластівка розповідає про написання та запис саундтреків до гри Gears of War: E-Day Адам Ластівка, лос-анджелеський композитор, музикант-мультиінструменталіст, саунд-дизайнер, звукорежисер та продюсер, робить, як він сам каже, «практично все, що пов’язане з музикою та звуком». Близько чотирьох років він працював над озвучуванням великої відеогри Gears of War: E-Day. На момент зйомок у нього було близько 25 годин музики, написаної спеціально для цієї гри. Коли картина підказує, що робити Для Ластівки різниця між написанням саундтреку для чогось чи написанням окремого музичного твору полягає в тому, що визначає наступний крок. «Якщо ти знаєш, які питання ставити, і маєш певний рівень допитливості, партитура пишеться сама», — каже він. Картина, за його словами, не схожа на чисте полотно, бо вона вже підказує тобі, що робити. Для нього також натхненним є опрацювання сотень чи тисяч робіт інших людей, йому подобається бути останньою людиною, яка додасть до них творчого шарму. Написання музики заради самої музики має очікувану структуру та форму. А писати під конкретний наратив — це інакше. «Те, що ти бачиш на сторінці, може бути абсолютно божевільним і не мати жодного сенсу, але ти маєш надати цьому музичний сенс, щоб доповнити історію». ![]() Лімбічні тригери Коли Ластівка пише музику для певної історії, він шукає те, що він називає «лімбічними тригерами». Це звуки, на які первісна частина мозку реагує емоційно, перш ніж ви зможете їх свідомо обробити, такі як грім, гарчання тварини або плач дитини. Його перший крок у композиції — знайти інструменти, які можуть вийти за межі свого звичайного звукового діапазону. Це може означати трохи нижчий стрій, додавання якоїсь текстури або більшого резонансу, щоб знайомий інструмент звучав трохи незвично. «Все, що дозволяє тобі трохи наблизитися до звуку, звукового дизайну загалом, а не лише до музики, стає справді потужним засобом у контексті написання музики», — каже він. ![]() Великий звук в маленькій кімнаті Колись Ластівка мав дуже велику студію, яку мало не знищила повінь. Йому довелося переїхати до двокімнатної квартири на, як він очікував, короткий час. Це перетворилося на пару років, а його головною студією стала маленька кімната 3 на 5 метрів. Це викликало практичні питання: як записати там повний струнний ансамбль або ансамбль перкусійних інструментів? «Як я можу грати ці звуки тихіше, але зробити їх масивними?» Так він прийшов до використання мікрофонів DPA 4099, які він називає «технологією можливостей». Можливість знімати мікрофоном певні частини інструменту дозволила йому створити цю «масивну стіну звуку». Він називає це «мікроскопічним підсиленням», воно дозволяє фокусуватися на деталях інструменту, які ви ніколи б не почули, просто граючи на ньому. Такі деталі, як шкребіння каніфолі по смичку, постукування, низькочастотні перкусійні звуки та кінетичний рух, просто неможливо було б зафіксувати за допомогою віддаленого мікрофона. Закріпивши мікрофон на бриджі, прямо біля струни, Адам отримує ізольований звук, який він додає до міксу. В результаті він робить «один інструментальний дубль, який за своєю потужністю та енергією може зрівнятися з цілим оркестром». ![]() Смичкові оленячі роги Один з улюблених робочих епізодів Адама — гра смичком на оленячих рогах. Він створив спеціальний інструмент з бриджем, який може тримати будь-який предмет, що поміщається в нього. У грі смичком на оленячих рогах він знайшов особливий мелодійний зміст, глибокий, резонансний бас та перкусійний, кінетичний слеп-ефект, який зробив звучання «таким зловісним». «Це був не просто прикольний трюк, — каже він, — насправді це було щось, що я не зміг би відтворити на жодному іншому інструменті». ![]() Як звучить братерство Ластівка описує братерство та виживання як емоційну основу гри, що відбувається у світі всеохоплюючого жаху, де «земля буквально руйнується». Його першою метою було створити враження такої інтимності та близькості, майже задухи. «Все навколо тебе вибухає, а ти просто щільно затиснений у намаганні вижити». Музичний супровід також має моменти, коли гравець може перевести подих. Це, за словами автора, «вимагало багато близькості в техніках запису». Провідним питанням для нього було концептуальне: «Як звучить братерство?» І відповідь полягала в тому, щоб зробити його звучання «тісним, щільним, теплим, міцним та інтимним». Переписування «Mad World» та «Adagio» Коли Ластівку попросили переписати композицію «Mad World» для трейлера, команда вже витратила близько двох років на визначення звучання гри, процес створення та ламання інструментів. Задача полягала в тому, щоб перекомпонувати «цю культову пісню з серіалу, яка була його частиною протягом 20 років». І Адам підійшов до цього зі звучанням, характерним для гри, зі струнними, хоровими, синтезаторними та духовими партіями, що нашаровуються одна на одну, створюючи невимовний сум. Для перезапису «Mad World» він використав всі елементи, які вже створив для гри. Він також переписав «Adagio» для третього трейлера, витративши кілька місяців на репетиції та вивчення партій віолончелі, струнних та бас-гітари. Перезапис «Adagio» виявився набагато складнішим, він став справжнім викликом: «Я відчув абсолютний трепет та благоговіння перед музикантами з класичною освітою та перед тим, на що вони здатні». Дивіться повне відеоінтерв’ю з Адамом Ластівкою від DPA Journeys ![]() Джерело Мініатюрні інструментальні конденсаторні мікрофони 4099, готові набори, а також асортимент спеціальних кріплень для різноманітних музичних інструментів доступні у нашому каталозі DPA Microphones. |
|||
|